Катерина Волошко
Музика
Пісня солов’їна.
Вчиш ти мене кращому,
Що є на землі.
Ти як цвіт калини,
Як буденність днини,
Як розмай волошки
І як сон-трава.
Ти моя чарівна,
Ти моя єдина.
Музика лунає —
Серце ожива.
В радості і в горі
Буду я з тобою.
Ти моя мелодія
Серця і душі.
2004 р.
Літо
Літо-літечко рум’яне,
Колосисте і духмяне.
Нумо, нумо дітвора.
Всім на річку вже пора.
Сонце ясне виглядає,
Діточок розвеселяє.
Полуниці і чорниці,
Сливи, яблука, суниці,
Груші, вишні, кавуни,
А ще й дині запашні.
Гей, скоріше всі до столу,
Будем ласувати скоро.
1999, літо
Лялька Люся
Рано вранці прокидаюсь,
Бо у школу я збираюсь.
І не так, а в перший раз,
Перший раз у перший клас.
Одягаюсь, умиваюсь,
Пильно в дзеркало вдивляюсь,
Ще учора я була
Просто дівчинка мала,
А сьогодні вже школярка.
Ось в останнє подивлюся...
Чую плаче хтось: “Катруся,
Ну не йди туди, будь ласка.
Хто читатиме нам казки?
Хто зачеше, хто умиє,
Погодує, пожаліє?
Ну не йди туди, Катруся” —
Плаче лялька моя Люся.
“Ні, не плач, мені вас жалко,
Але ж я уже школярка,
Всі дорослими стають
І до школи всі ідуть.
Посиди ти поки в скриньці
Ну, а потім... ну, а потім
Я віддам тебе Даринці”.
2001 р.
Щедрий вечір
На Вкраїні ще здавна
Є традиція одна:
І дорослі, і малі
У ясні січневі дні
Готувались щедрувати.
А як тільки стане темно,
Ніч настане та свята,
Всі виходять — і лунає
Пісня щедрувальна та.
Всіх вітають люди добрі
З новим роком,
З новим щастям.
І бажають гори грошей,
І здоров’я, і удачі.
Так і ми, завжди з дитинства —
Пам’ятаю добре я —
Стане вечір як на небі
То виходить вся сім’я,
І луна з усіх країв:
“Щедрий вечір,
Добрий вечір!”.
2004 р., січень
* * *
Скільки в небі зірочок,
Стільки у щоденнику
Стоїть оціночок.
Ті оцінки не погані,
Та на жаль не платять грошей
За навчання те хороше.
Головне не гроші мати,
А багато чого знати.
* * *
Перше березня настало,
Перше сонечко ласкаве,
Перші проліски у лісі,
Перші хмарки весняні.
Та хоч стали довші дні,
Сніг кругом, морози люті
Знов, немов узимку, злючі.
* * *
Стою собі та думаю-гадаю.
Здається, немов пташка я літаю,
Вдихну повітря світлого.
І підіймаюсь вище вищого,
За небо, аж за край.
Бо це весна...
Мого дитинства рай.
Забавлянка
Біжить річечка,
Наче стрічечка.
Біжить річка у лісочок.
А стрічечка — у віночок.
У лісочку річечка
Шепоче з дубками,
У віночку стрічечка
Говорить з квітками.
Осінь
Осінь, осінь золота
Покрила барвами листа.
Тендітна, ніжна і проста,
Неначе матінки вуста.
Жоржин яскраві пелюстки,
І сонця промені ясні,
І павутинки угорі —
Як діаманти, як перлини.
2000 р., осінь
Літнє сонечко
Вигляну в віконечко,
Подивлюсь на сонечко.
Ось воно уже встає,
Півнику розказує:
“Ой ти півник, півничок,
Розбуди всіх діточок”.
Діточки повибігають,
Радо з сонечком гуляють.
1999 р.